У зв'язку проведенням технічних робіт окремі функціональні можливості сайту можуть працювати в обмеженому режимі.

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Судді Верховного Суду розповіли про судову практику щодо поділу корпоративних прав між подружжям

29 листопада 2021, 18:10

Судді Верховного Суду долучилися до круглого столу «Поділ корпоративних прав як спільної сумісної власності подружжя». Захід, організований Комітетом АПУ з цивільного, сімейного, та спадкового права, відбувся 25 листопада 2021 року.

У своєму виступі суддя, секретар судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС Ганна Вронська зазначила про актуальність теми круглого столу щодо поділу корпоративних прав як спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, доповідачка проаналізувала правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, у якій ідеться про те, що у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям. Таким чином, учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого з подружжя.

Суддя КГС ВС також зазначила, що вказана позиція ВСУ широко застосовувалася судами як цивільної, так і господарської юрисдикції. Як приклад вона навела постанови КГС ВС від 12 листопада 2019 року у справі № 918/598/18,  від 3 березня 2020 року у справі № 909/52/19.

Водночас Ганна Вронська звернула увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, яка кардинально змінила таку судову практику. У цій постанові ВП ВС дала відповідь на низку важливих питань. Зокрема, ВП ВС вважає за необхідне відступити від висновків ВСУ, викладених у постанові від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, ВС – у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 569/6236/16-ц та від 12 листопада 2019 року у справі № 918/598/18, про те, що частка в статутному капіталі ПП, яка придбана за спільні кошти подружжя, не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бути відчужена одним із них без згоди іншого. 

Із постанови ВСУ від 22 червня 2017 року у справі № 6-3058цс16 випливає, що для визнання договору недійсним суду слід також установити недобросовісність того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна. ВП ВС відступає від зазначеного висновку.

«Головне, що сказала ВП ВС цією постановою, – те, що чоловік і дружина розпоряджаються майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним із подружжя. Це дуже важливо враховувати юристам-практикам для формування при зверненні до суду. Водночас з метою забезпечення єдності судової практики ВП ВС відійшла від указаних позицій ВСУ. І це дає однозначну відповідь на питання, як надалі має розвиватися судова практика і як застосовувати норми СК України та законодавства, що регулює корпоративні відносини стосовно спільної власності подружжя на корпоративні права», – зауважила Ганна Вронська.

Також не менш важливим є той факт, що ВП ВС своєю постановою у справі № 916/2813/18 зробила неочікуваний  висновок і визначила юрисдикційність відповідних спорів. Отже, ВП ВС вважає, що справа у спорі про визнання недійсним укладеного одним із подружжя без згоди іншого з подружжя договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи має розглядатися господарським судом відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України. 

«Незважаючи на те, що вказана постанова ВП ВС стала рушійною силою для зміни судової практики і відповіла на питання стосовно статусу корпоративних прав, набутих у шлюбі або сформованих за рахунок майна, набутого в шлюбі, водночас залишається відкритим питання до адвокатів-практиків та правничої спільноти, як ця постанова буде застосовуватися щодо позовів або комплексного супроводження справ про розподіл майна подружжя під час розлучення», – наголосила Ганна Вронська.

Детальніше ознайомитися з презентацією Ганни Вронської можна тут.     

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак  у виступі зазначила, що найкращим способом вирішення спору про поділ майна подружжя є будь-яке мирне врегулювання, оскільки такий спосіб – найпростіший та менш болючий, а також виключає тривалу судову тяганину.

Під час розгляду такої категорії справ бувають випадки, коли спостерігається тенденція очевидно недобросовісної поведінки. При поділі майна з’являється нібито давно укладена з третьою особою боргова розписка і сторона зазначає, що майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а її особистою, оскільки було придбане за позичені кошти, які вона зобов’язана повернути. Згодом суд установлює, що вказана в борговій розписці дата свідчить про те, що така позика надавалася пізніше ніж було придбано майно, або у випадках, коли особа підпадає під Закон України «Про запобігання корупції», з’ясовується, що в оприлюднених деклараціях немає інформації про будь-які грошові зобов’язання.

Орієнтиром у судовій практиці щодо поділу корпоративних прав між подружжям є рішення Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, у якому ВП надала своє розуміння застосування Рішення Конституційного Суду від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК України «Об’єкти права спільної сумісної власності». Також доповідачка навела як приклад постанову КЦС ВС від 10 листопада 2021 року у справі № 496/1249/13-ц (докладніше можна ознайомитися тут).

Майно подружжя, яке було внеском у товариство або в статутний капітал приватного підприємства, стає власністю підприємства (товариства). При цьому, що стосується ПП, то тут потрібно звертати увагу, що не кожне передане майно стає власністю ПП. Іноді передається майно на праві повного господарського відання. Якщо вносяться грошові кошти, які стають статутним внеском, то ці кошти належать ПП. Відповідно, якщо внесок здійснено в товариство, то майно або кошти стають власністю товариства. При цьому один із подружжя набуває право вимоги та визначення номінальної вартості частки, яка зареєстрована за іншим із подружжя або половини його доходів відповідно до частки останнього. Але в жодному випадку при поділі майна подружжя не може претендувати на майно, яке фактично передано і стало власністю товариства чи ПП. 

Суддя додала, що якщо внесок був у товариство, то стягнення грошової компенсації відбувається шляхом застосування практики господарської юрисдикції відповідно до оцінки вартості частки майна. Тобто враховується не тільки вартість майна, яке перебуває на балансі, а й борги такого підприємства. По суті потрібно встановити вартість чистих активів і, відповідно, вартість тієї частки, яка належить іншому з подружжя.

На думку Ольги Ступак, щоб дійсно вирішити такий спір по суті і поставити в ньому крапку, потрібно ділити майно між подружжям у натурі, щоб одному залишився певний об’єкт рухомого або нерухомого майна, а другому – компенсація за половину його вартості. Це виключає подальше звернення до суду з позовом для визначення порядку користування майном чи припинення права на частку іншого з подружжя. І якщо суд дійде висновку про можливість у такий спосіб поділити майно, одночасно із судовим рішенням виплачується й компенсація, яка лежить на депозитному рахунку суду.

Верховний Суд