flag Судова влада України

Стара версія сайту | Лист вебмайстру

Історія створення та діяльності суду, визначні працівники суду

  

 

Історія створення та діяльності

господарського суду Полтавської області 

 

Датою створення арбітражних судів на Полтавщині вважається 1923 рік. З архівних матеріалів встановлено, що при Полтавському виконавчому комітеті в 1923 році була створена комісія, яка займалася вирішенням майнових спорів, що виникали у процесі господарювання між державними підприємствами. Зберігся документ, що доносить до наших днів історичну інформацію про діяльність цієї комісії. В той час ця структура мала серйозні проблеми у своїй роботі, особливо організаційного характеру, які пов'язані з тим, що в червні 1925 року Полтавську губернію було ліквідовано, а натомість сформовано Полтавський округ. Лише  23 березня 1927 року було прийнято постанову ВУЦВК і РНК «Про арбітражні комісії для розв'язання спорів за майно між державними установами й підприємствами», згідно з якою на Полтавщині було створено новий склад арбітражної комісії, яка продовжувала працювати при Полтавському окружному виконкомі. У цей період роботи арбітражної комісії округу виникли труднощі через те, що правова база значно відставала від вимог того часу з вирішення цілого ряду господарських спорів, нове законодавство з яких ще не було прийняте. Для вирішення поставлених питань арбітражна комісія об'єднала свої зусилля з Полтавським окружним виконкомом, при якому вона функціонувала.

З 1931 року, як і в усій Україні, розглядом арбітражних справ на Полтавщині уже займається новостворений держарбітраж, який у передвоєнний 1940 рік розглянув досить велику, як на той час, кількість справ .

Подальші дані архів наводить за 1944 рік. Від 25 липня 1944 року арбітром держарбітражу, що діяв тоді вже при облвиконкомі, було призначено Балашова Миколу Ілліча і покладено на нього тимчасове виконання обов'язків головного арбітра. За матеріалами винесених облвиконкомом тих років рішень про залишення в силі або відміну держарбітражем прийнятих рішень простежується велика та всебічна робота, спрямована на проблеми відбудови та реконструкції народного господарства, зміцнення за­конності, планової, договірної та фінансової дисципліни.

У 1953 році система та організація обласного державного арбітра­жу була дещо змінена, внаслідок чого він став підвідомчим управ­лінню Міністерства юстиції. Така реорганізація себе не виправда­ла, і вже у липні 1954 року Полтавський виконком обласної Ради прийняв рішення про відокремлення державного арбітражу від обласного управління Мін'юсту та повністю підпорядкував його облвиконкому.

У квітні 1955 року головним арбітром області став Котенко Ілля Данилович, який продовжив роботу своїх попередників щодо вирішення питань про збільшення штатної чисельності арбітра­жу, забезпечення пристойного приміщення для роботи та покра­щання матеріально-побутових умов. За великого обсягу роботи (2658 вирішених справ за  1960 рік) штат складався всього із трьох осіб: головного арбітра, консультанта і друкарки, які працювали в одній кімнаті площею 16 кв. м.

У квітні 1960 року головним арбітром було призначено Хламова Миколу Миколайовича, якому вдалося досягти збільшення штат­ної чисельності держарбітражу та покращання умов роботи. Але це вже було у переддень припинення діяльності держарбітражу при Полтавському облвиконкомі у зв'язку зі створенням у рес­публіці з 1 січня 1964 року семи міжобласних держарбітражів.

У січні 1969 року згідно з постановою Ради Міністрів УРСР «Про структуру місцевих державних арбітражів УРСР та їх штати» ви­конком Полтавської облради прийняв рішення про створення облдержарбітражу.

Головним арбітром облдержарбітражу при Полтавському облвиконкомі було призначено Маринченко Віру Михайлівну, яка обіймала цю посаду до липня 1987 року. Тоді у штаті нараховувалося 5 осіб. Почалася велика організаційна робота, творчий пошук нових ідей та методів з досягнення та реалізації задуманого.

Внесок держарбітражу в зміцнення законності та дисципліни в господарських правовідносинах у 60-70 роки був досить значним. У цей час було прийнято проект положення про громадську Раду господарників, юристів та іншого активу області, а в квітні 1968 року відбулася і перша нарада. До обов'язків громадської Ради господарників, юристів та активу громадських організацій входи­ло: організація роботи третейського суду, перевірка претензійної роботи у сфері виробництва на підприємствах та організаціях, поширення загально-правових знань серед виробників. Надавала­ся правова допомога тим підприємствам та організаціям, де не було юристів.

У 1974 році вийшла постанова Ради Міністрів СРСР «Про по­дальше вдосконалення організації й діяльності органів держав­ного арбітражу». Відразу ж було затверджено й нове Положен­ня про державний арбітраж при виконавчому комітеті Пол­тавської обласної ради. Відповідно до постанови Ради Міністрів та Положення суттєво змінилася підвідомчість справ, що вирішувалися держарбітражем.

У 80-х роках інтенсивність надходження позовних заяв не зменшувалася, а продовжувала зростати. Керівництво країни взяло курс на максимальне забезпечення населення країни продуктами харчування. У цей час найбільше претензій і вимог висувалося до підприємств харчової та переробної промисловості. Значним у ті роки був внесок держарбітражу у справу виконання Дер­жавної продовольчої програми.

У цей надзвичайно складний та відповідальний період розвитку народного господарства країни головним арбітром обласного державного арбітражу в липні 1987 року було призначено Тимченка Петра Михайловича, який, будучи енергійним ініціативним керівником, багато зробив для зміцнення матеріально-технічної бази держарбітражу, створення побутових умов для нормальної роботи колективу облдержарбітражу.

У червні 2001 року відповідно до програми судової реформи Верхов­на Рада України прийняла низку законів, що регулюють судову сис­тему країни. Цей процес отримав неофіційну назву «малої судової реформи». Так, було внесено зміни до законів «Про судоустрій України», «Про статус суддів», «Про органи суддівського самоврядування», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», Кримінально - процесуального, Цивільного процесуального кодексів України. Замість Арбітражного процесуального кодексу України став діяти Господарський процесуальний кодекс України.

Арбітражні суди перейменовано в господарські, тоді ж створено й апеляційні господарські суді; дволанкова система стала триланковою системою спеціалізованих судів. І тільки в лютому 2002 року, під час проведення судової реформи та після прийняття Закону «Про судоустрій України» господарські суди зайняли своє місце в загальній судовій системі як окрема ланка спеціалізованих судів.

16 березня 2005 року відбулися парламентські слухання з питань здійснення судово-правової реформи в Україні, під час яких було підкреслено гостроту назрілих змін в правосудді, яке захищає найбільш важливу сферу суспільних відносин, що поєднують водночас особисті, майнові, економічні, соціальні, політичні права громадян, а також господарюючих суб’єктів.

Реформування судової системи – одна з найскладніших, найвідповідальніших проблем становлення державності. Із самого початку ідеологія судової реформи полягала в тому, що вона повинна проводитися в інтересах громадян України. У цьому напрямі були створені необхідні умови для нормальної ефективної діяльності Вищого господарського суду України та утворено Вищий адміністративний суд України, що, безперечно, стало вагомим кроком до модернізації судової системи, розширення гарантій захисту прав громадян під час судочинства, забезпечення верховенства права.

Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 було затверджено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Концепцією було визначено курс на створення науково обґрунтованої методологічної основи розвитку правосуддя в Україні на найближчі десять років.

Система господарських судів досить успішно пройшла період становлення, і підтвердженням цьому є прийнятий 7 липня 2010 року Закон України «Про судоустрій і статус суддів», яким закріплено за Вищим господарським судом України право остаточної касації. Суди господарської юрисдикції отримали можливість на рівне з судам іншої юрисдикції представництво у Раді суддів України та З’їзді. Прийнятий закон підтвердив виняткову важливість судової гілки влади в житті держави. При цьому судовий захист господарських правовідносин був і залишається одним із найважливіших чинників становлення і розвитку економіки України.

У цей період становлення незалежної судової системи колектив господарського суду Полтавської області очолив голова суду Ціленко Валерій Анатолійович, призначений на посаду Указом Президента України від 20.11.2006 року.

Проведені ним структурні зміни в суді дали можливість поліпшити роботу суду стосовно своєчасного контролю дотримання строків розгляду справ, підвищення їх якості, усунення дублювання в роботі, покращили контроль проходження потоку ділової кореспонденції та своєчасного вирішення всіх проблем, що виникають у роботі.

Триває постійна аналітична робота з вивчення та узагальнення практики вирішення окремих актуальних категорій справ. Це сприяє не лише якісному здійсненню судочинства, винесенню правильного, безпомилкового рішення, а й допомагає в оперативних висновках і передбаченнях. А зіставлення, що базуються на конкретному документальному матеріалі з конкретних питань господарської практики, дають змогу своєчасно помічати динаміку, тенденцію, виявляючи домінуючі напрями їх розвитку, робити прогнозування, а отже – планування необхідної практичної дії.

Упродовж останніх років створено належні умови праці. Кожен суддя має окремий робочий кабінет. Для відправлення судочинства у порядку, визначеному законом, облаштовано три зали судових засідань, які мають технічні засоби фіксації судових процесів. Як судді, так і помічники повністю забезпечені комп’ютерною технікою. Комп’ютеризовано діловодство, кадрову та фінансову роботу. Прозорість відправлення судочинства забезпечується інформацією щодо руху будь-якої справи інформаційно-обліковим центром, доступом до судових рішень.

У господарському суді Полтавської області склався хороший колектив із ветеранів суду, а також молодих, енергійних і кваліфікованих спеціалістів. Закладені добрі традиції, стиль і методи роботи, що дає реальну надію з оптимізмом дивитися в майбутнє.

Сьогодні господарський суд Полтавської області - це дієва, високопрофесійна спеціалізована ланка, спроможна надійно забезпечувати одну з основних конституційних вимог щодо рівності всіх суб’єктів господарювання перед законом.